ШПАРГАЛКА З МОВИ



Як треба звертатися. Кличний відмінок + тут + тут
****
Пасивні дієприкметники чи дієслова на -но, -то:

Дієслова на -ся

Для вивчення мови:



    Інтерактивні вправи:

    Мнемонічні фрази для деяких правил




    Складні випадки узгодження 
    присудка з підметом
         При написанні речень з підметом, до складу якого входять числівники або числові назви, слід орієнтуватися на такі правила:

         Дієслово-присудок ставиться в однині
         Якщо підмет виражений лише збірним іменником, що має кількісне значення:
    Більшість голосувала проти.
    Частина натовпу відійшла.
         Якщо до складу підмета, крім збірного іменника, входить іменник у множині, що означає неживі предмети:
    Кілька відер води бухнуло на вогонь. Ряд будинків підлягає ремонту.
         Якщо після підмета зі значенням збірності стоїть кероване слово в однині:
    Більшість студентства підтримала цей захід.
         Якщо підмет виражений іменниковим сполученням:
    Вже минуло з того часу три довгі роки.

    Дієслово-присудок ставиться у множині

         Якщо підмет виражений кількісним числівником:
    Четверо друзів зустрілись у парку. Три бійці пішли з командиром.
         Якщо при підметі є керовані іменники у формі множини на означення осіб:
    Більшість студентів добре вчать-ся. Кілька учнів прийшли із запізненням. Решта відпочивальників готуються до від’їзду.



     Асиміляція груп приголосних
       - зш на початку слова — [ш:] «-1»
       - зс на початку слова — [с:] «-1»
       - зж — [ж:] «-1»
       - сш — [ш:] «-1»
       - жз — [з:] «-1»
       - чц — [ц:] «-1»
       - тч — [ч:] «-1»
       - тц — [ц:] «-1»
       - ться — [ц':а] «-2»

    • дзвінкі — «Буде гоже ґедзю у джазі»
    • глухі — «Цап хоче фісташку» 
    • м’які — «Де ти з’їси ці лини, Ридзю?» (стають м’якими перед я, ю, є, і, ь; й — завжди м’який)
    • шиплячі — «Ще їжджу» (щ = ш, ч)
    • свистячі — «Сце їздзу» (наче попередній вислів по-дитячому :) )

    • губні — «Мавпа Буф»


    До того ж потрібно пам’ятати пари приголосних:
     дзвінкі та глухі: б-п, д-т, з-с, ж-ш, ґ-к, г-х, дж-ч, дз-ц
    • свистячі та шиплячі: с-ш, з-ж, ц-ч, дз-дж
    Коли два різні приголосні йдуть підряд, нам складно їх вимовляти, тому відбувається асиміляція — перший приголосний уподібнюється другому, другий при цьому залишається без змін. Тобто:
     глухий + дзвінкий = дзвінкий + дзвінкий: футбол = [фудбол] (щоб знати, на який звук замінити, треба знати пари приголосних)
     дзвінкий + глухий = глухий + глухий, це відбувається тільки 
       - на початку слова: зсунути = [ссунути] = :унути]
       - та в 5 словах-винятках: легко, вогко, кігті, нігті, дьогтю — усередині у всіх звук [х]
       - АЛЕ в інших випадках усередині слова НЕ відбувається: діжка = [діжка]
    • твердий + м’який = м’який + м’якийДніпро = [д'н'іпро] — тут «н» уже м’який, бо стоїть перед «і», а «д» може стати м’яким (бо входить у вислів м’яких)
     твердий + губний + і/ю/я/є = м’який + губний + і/ю/я/є: світло = [c'вітло] (зауважимо: тут в — не м’який, а пом’якшений, але на ЗНО достатньо знати лише м’які)
     свистячий + шиплячий = шиплячий + шиплячийзчистити = [жчистити]

     шиплячий + свистячий = свистячий + свистячий: ложці = [лоз'ц'і] (тут також відбулася асиміляція за м’якістю)


    Українська мова НЕ любить, коли підряд багато приголосних чи багато голосних, тому:
    • на початку перед приголосним — голосний (У Києві, І йшли)
     на початку перед голосним — приголосний (В Україні, Й ішли)
     між голосними ставимо приголосний (експонат У музеї, Андрій І Василь)
     між приголосними — голосний (покласти В узголів’я, Олена Й Іванка)
     після голосного перед приголосним — приголосний (оселя В рушниках, Анна Й Петро)
     перед наступним словом, яке починається на в, ф, св, льв, сф, тв, цв, кв тощо — У (вишня У цвіту)
     перед наступним словом, яке починається на й, я, ю, є, ї — І (Марія І Йосип)

    Комментариев нет:

    Отправить комментарий